Анастасія
Дьякова радниця з питань безпечного інтернету для кожної дитини, засновниця Патронатноїслужби віце-прем'єр-міністра - міністра цифрової
трансформації України
Основні питання
виступу:
1. Новітні ризики для дітей в інтернеті.
2. Які кроки важливо зробити родині, щоб під час карантину діти були у безпеці.
3. Як, про що та коли говорити з дитиною про онлайн-безпеку.
4. Як сімейна угода допоможе дитині перебувати в інтернеті безпечно.
5. Чи гарантує фізична безпека реальну безпеку дитини.
Пам'ятка
для захисту від кібербулінгу
üЗдійснюйте
батьківський контроль. Робіть це обережно з огляду на вікові особливості дітей
(для молодших – обмежте доступ до сумнівних сайтів, для старших – час від часу
переглядайте історію браузеру).
üЗастерігайте
від передачі інформації у мережі. Поясніть, що є речі, про які не говорять зі
сторонніми: прізвище, номер телефону, адреса, місце та час роботи батьків,
відвідування школи та гуртків – мають бути збережені у секреті.
üНавчіть
критично ставитися до інформації в інтернеті. Не все, що написано в мережі –
правда. Якщо є сумніви в
достовірності – хай запитує у старших.
üРозкажіть
про правила поведінки в мережі. В інтернеті вони такі самі, як і в реальності,
зокрема, повага до співрозмовників.
üСтаньте
прикладом. Оволодійте навичками безпечного користування інтернетом,
використовуйте його за призначенням, і ваші діти робитимуть так само.
üЯкщо
дитина потерпає від знущань кібербулера, їй буде дуже складно зізнатися у цьому
батькам чи ще комусь. На це є декілька причин:
•страх, що дорослі не зрозуміють сенсу проблеми;
•страх бути висміяним через буцімто незначну проблему;
•страх бути покараним чи що постраждає хтось рідний за «донос» на булера,
особливо, якщо цькування зайшли далеко і дитина під контролем агресора;
•страх з'ясувати, що «сам винен» і знущання цілком справедливі.
üЯк бачите,
в основі всіх причин мовчання лежить страх за себе чи близьких. У свою чергу це
є наслідком заниженої самооцінки.
üБоротьбу з
кібербулінгом ускладнює безкарність в інтернет-просторі, коли кожен може видати
себе за будь-кого, не відповідаючи за наслідки дій. Найкраще що можуть зробити
батьки та вчителі – виховувати в дитині упевненість в собі, розказувати їй про
небезпеку, будувати довірливі відносини. Тоді у разі виникнення такої негативної
ситуації хлопчик чи дівчинка одразу ж звертались по допомогу дорослих, або ж не
реагували на негатив.
Коментарі
Дописати коментар